Дояр л. В. Уславлені ровесники – місто І університет (цикл статей з історичного краєзнавства Криворіжжя) Кривий Ріг 2012



Сторінка1/10
Дата конвертації23.03.2019
Розмір0.73 Mb.
  1   2   3   4   5   6   7   8   9   10
ДОЯР Л.В.

УСЛАВЛЕНІ РОВЕСНИКИ – МІСТО І УНІВЕРСИТЕТ
(цикл статей з історичного краєзнавства Криворіжжя)

Кривий Ріг

2012
90-річчю Криворізького національного університета

присвячується


Дояр Л.В.

Уславлені ровесники – місто і університет
(цикл статей з історичного краєзнавства Криворіжжя)

Кривий Ріг

«Видавничий дім»

2012

УДК 94(477)+372.48

ББК 63.3(4Укр)

Д 71
Д 71 Дояр Л.В.

Уславлені ровесники – місто і університет (цикл статей з

історичного краєзнавства Криворіжжя). 90-річчю Криворізького

національного університета присвячується: монографія/ Лариса

Василівна Дояр. – Кривий Ріг: Видавничий дім, 2012. – 120 с.

ISBN

Представлена праця є своєрідним продовженням попередньої монографії автора з історичного краєзнавства Криворіжжя. До неї увійшли наукові розвідки з історії Кривого Рогу та його освітянського флагмана – Криворізького національного університету, який незабаром зустрічає свій 90-й день народження. Книга, насамперед, розрахована на студентську молодь, що навчається у ДВНЗ «КНУ», однак, стане в нагоді викладачам, краєзнавцям, усім небайдужим до нашого спільного минулого.


УДК 94(477)+372.48

ББК 63.3(4Укр)




У книзі використані фонди Музею історії Криворізького національного університету


ISBN © Дояр Л.В., 2012

Зміст
Від автора с. 5
Розділ 1. Музей історії Криворізького національного університету як першоджерельна база з історичного краєзнавства Криворіжжя
Музей історії університету від заснування до сьогодення: актуалізація краєзнавчих пошуків у ювілейний рік с. 6-8
Дослідницький ресурс Музею історії Криворізького національного університету с. 9-10

Розділ 2. Розвідки з історії Криворізького національного університета
Від технікуму до університету: аналіз і хронологія злету с. 11-13
Легендарні випускники 20-30-х рр. с. 14-17
Стахановський рух у КГРІ в контексті новітньої історії України с. 18-21
КГРІ у роки Великої Вітчизняної війни с. 22-24
Вони були першими
Перший директор КВРТ (В.І. Жигаловський) с. 25-30
Перший директор реабілітованого КГРІ (М.К. Правицький) с. 31-38
Перший випуск реабілітованого КГРІ (1941 р.) с. 39-42
Перший захисник Вітчизни (М.С. Щербина) с. 43-47
Перший академік Академії наук УРСР (М.А. Стариков) с. 48-49

Перший ректор – академік: будівничий КГРІ (Г.М. Малахов) с. 50-53

Перший Голова Академії гірничих наук України (В.Ф. Бизов) с. 54-55
Перший чемпіон світу КГРІ (Валерій Кравчук) с. 56-57
Костюков О.О. – директор КГРІ у 1932-1933 рр. –

засновник багатозабійного буріння у Кривбасі с. 58-61

Стешенко О.І. – фундатор досліджень з видобутку залізних руд на Криворіжжі с. 62-68

Розділ 3. Сторінки історії Криворіжжя:

продовжуючи авторський літопис
Знакова дата в історії Кривого Рогу с. 69-73
«Придніпровський» фрагмент життя більшовика Артема:

історія Донецько-Криворізької Радянської Республіки с. 74-81


Криворізьке гірництво у роки Великої Вітчизняної війни с. 82-84
Визволення Кривого Рогу від німецько-фашистських загарбників с. 85-90

Додатки

Спогади про перші години Великої Вітчизняної війни доцента КГРІ

М.С. Щербини с. 91-94
Битва за Кривий Ріг (з щоденника командира 48-ої гвардійської

Криворізької Червонопрапорної орденів Суворова і Кутузова

другого ступеня стрілецької дивізії Г.Корчикова) с. 95-96
Орден на прапорі (спогади учасника боїв за визволення Кривого Рога

від нацистських загарбників, рядового 353-ої стрілецької дивізії

А. Коваля) с. 97-98
Список викладачів, співробітників і студентів КГРІ, що загинули

у роки Великої Вітчизняної війни с. 99


Список викладачів і співробітників КГРІ, що загинули у роки

сталінських репресій с. 99


Список нагороджених почесними званнями та високими

урядовими нагородами с. 100-103


Список перших викладачів КВРТ с. 104
Список секретарів партійного комітету КВРТ-КВГТ-КВРІ-КЗРІ-КГРІ с. 105
Список секретарів комітета комсомолу КВРТ-КВГТ-КВРІ-КЗРІ-КГРІ с. 106

Від автора
Дослідницькі розвідки з історичного краєзнавства, як правило, народжуються за покликом душі. Адже, пошуковець завжди відчуває особливу відповідальність за все, що пише про свій рідний край. На авторові даної розвідки лежить подвійна відповідальність, бо мова йде не тільки про малу батьківщину, але й про навчальний заклад, з якого починалася власна трудова біографія і у якому, дай Боже, вона і завершиться.

Ідея написання книги не нова (попереднє видання «Криворіжжя – рідний край: сторінки історії» вийшло у 2009 р.). Напевно, з часом, коли накопичиться свіжий дослідницький матеріал, автором буде підготовлено наступне видання, адже, предметів і об’єктів для дослідження бракувати ніколи не буде.

Метою цієї розвідки є популяризація діяльності Музею історії університету та залучення до пошукової роботи якомога більше студентів. Автор намагається продемонструвати дослідницькі можливості музейних фондів та окреслити напрямки подальших розвідницьких робіт.

Слід зазначити, що представлена праця не претендує на формат систематизованого курсу. У певному сенсі, це історія в «оповіданнях», які, напевно, колись виконають роль загублених пазлів, вкрай необхідних для написання повноцінного історичного продукту. До цієї книги увійшли як оприлюднені, так і щойно підготовлені до друку статті і виступи на різноманітних наукових форумах. Взагалі, фрагментарний принцип подачі історії, з точки зору методології, є академічним бешкетництвом. Разом і з тим, саме такий підхід забезпечує досліднику розкутість, дозволяє зберегти інтригу наукового пошуку, а що інше краще тримає історика у фаховому тонусі?!

Автор свідомо йде на клаптування історичного полотна, подрібнення його об’єктів, бо вважає, що мозаїчний принцип досліджень дозволяє відчути смак наукового розвідництва навіть студенту-першокурснику. У ролі недосвіченого початківця студент засвоює ази дослідницької роботи, що в подальшому обов’язково сприятиме його фаховому зростанню у будь-якому річищі.

Варто підкреслити, що науковий потенціал історичного краєзнавства Криворіжжя є практично невичерпним і «тягне» не на одне дисертаційне дослідження. Тож, автор плекає надію на те, що дане видання, як і попереднє, надасть допомогу і майбутнім фахівцям-історикам.



Розділ 1. Музей історії Криворізького національного університету як першоджерельна база з історичного краєзнавства Криворіжжя

Музей історії університету від заснування до сьогодення: актуалізація краєзнавчих пошуків у ювілейний рік
Музей історії університету був заснований у 1972 р. з ініціативи тогочасного ректора Георгія Михайловича Малахова. Це відбулося у рік святкування 50-літнього ювілею КГРІ. Фундатором музею, збирачем його архівної, речової і фотогруп, дбайливим хранителем музейних фондів понад 30-ти років був старший лаборант кафедри історії Валентин Леонідович Золотарьов. Завдяки його самовідданій праці музей накопичив чимало унікальних артефактів – свідчень епохи становлення та розвитку університету. У рік святкування 70-річчя КГРІ доцент кафедри історії Валентина Віталіївна Ленська провела титанічну роботу і здійснила повномасштабну реконструкцію музею.

На сучасному етапі музейна експозиція поділена на чотири зали: 1) 1920-1930-ті рр.; 2) Велика Вітчизняна війна 1941-1945 рр.; 3) друга половина 1940-х – початок 1990-х рр.; 4) 90-ті рр. ХХ століття – перше десятиліття ХХІ ст. В експозиції представлені текстові і фотодокументи, а також особисті речі першого директора нашого закладу – гірничого інженера В.І. Жигаловського; першого викладача геології Е.К. Фукса; першого директора реабілітованого КГРІ – доцента М.К. Правицького; першого Голови Академії гірничих наук – професора, ректора КГРІ-КТУ В.Ф. Бизова; перших академіків АН УРСР – професорів М.А. Старикова, О.С. Поваренних, професора, ректора КГРІ Г.М. Малахова; видатних науковців і викладачів закладу – професорів О.І. Стешенка, В.П. Смірнова, С.І. Жилкінського, Ю.П. Астаф’єва, І.А. Бегагоєна, А.В. Брічкіна, М.В. Гумінського, В.Г. Махлаєва,, В.В. Недіна, С.І. Луговського, Ф.Н. Бєлаша, Г.К. Татура, А.І. Арсентьєва, Ю.П. Капленка та багатьох ін. У залах музею також експонуються особисті речі, текстові і фотодокументи доцентів М.С. Щербини, Я.А. Каменєва, І.П. Кучми, Л.І. Полтави, В.О. Хлопкова, В.В. Бесєдіна, С.Є. Нікуліна та ін.; викладачів М.Я. Дишлова, Г.Ф. Стороженка, В.І. Горелікова, І.П. Ноздріна та ін.; співробітників М.А. Фурмана, М.Й. Боярко, П.С. Кульбіди, В.В. Цибенка та ін.; перших випускників закладу А.П. Жмайла, П.Н. Тарана, П.М. Торського, М.А. Бабенка; випускників подальших років Г.А. Мягкохлебова, Т.М. Єркіна, М.І. Бика, П.Ф. Герасимова, П.М. Пастушкіна, К.С. Писанко, Г.П. Заболотного, Ю.В. Гуро, Д.П. Товстановського, Б.В. Чернишова, Ф.П. Терещенка, І.І. Савицького, О.Р. Богуславського, С.С. Шапошнікова, О.О. Медвєдєва, Е.А. Бондаревського, І.Х. Азерве, Л.В. Піскунова, Я.Х Красова, М.С. Бельмеса, Ю.Т. Клименка, О.Н. Петрова, В.П. Мельникова, Т.Г. Сушка, О.Р. Черненка, Я.Я. Коваленка, А.П. Величка, І.Ф. Оксаніча; чемпіона світу з важкої атлетики студента, а згодом аспіранта і викладача КГРІ В. Кравчука та ін.

На Дошку Пам’яті музею занесено імена 28 студентів, викладачів і співробітників КГРІ, що загинули у роки Великої Вітчизняної війни, серед них ім’я Героя Радянського Союзу Юрія Должанського. В експозиції музею представлені імена жертв сталінських репресій: директорів закладу – М.І. Кондратьєва, Ф.П. Кошового, Г.Б. Римши; завідувачів кафедр соціально-економічних дисциплін та гірничої справи – В.Т. Нахатовича і В.П. Сисуєва; головного інженера науково-дослідного сектора КГРІ В.О. Дітмана; викладача геології Е.К. Фукса.

Дошка Пошани історії університету зберігає видатні імена:

- Героїв праці В.І. Жигаловського, Е.К. Фукса;

- Героїв соціалістичної праці В.О. Артамонова, О.С. Висоцького, А.П. Жмайла, В.О. Костенка, І.І. Савицького, Г.Л. Середи, А.О. Статкевича;

- Лауреатів Ленінської премії А.К. Сидоренка, С.Ф. Бабенка;

- Лауреатів Державних премій СРСР, УРСР, України Г.М. Малахова, В.Ф. Бизова, Ю.Г. Вілкула, Ю.С. Мец, П.Д. Петренка, П.Й. Федоренка, А.А. Азаряна, Ю.П. Капленка, В.Д. Сидоренка, В.С. Моркуна та ін.;

- Заслужених діячів науки і техніки України Ю.П. Астаф’єва, В.Ф. Бизова, Ю.П. Капленка, О.С. Поваренних, Ю.Г. Вілкула та ін.;

- Заслужених працівників освіти України І.А. Бегагоєна, М.В. Гумінського, В.А. Дворнікова, В.К. Мартинова та ін.;

- Академіків Української академії наук (М.А. Старикова, О.С. Поваренних, С.П. Родіонова, Г.М. Малахова); Молдавської РСР (Ю.С. Лялікова); Академії гірничих наук України (Ю.П. Астаф’єва, В.Ф. Бизова, Ю.П. Капленка, В.О. Щелканова, І.І. Каварми, А.А. Азаряна, Ю.Г. Вілкула, Г.В. Губіна, С.О. Жукова, Ю.С. Мец, В.С. Моркуна, В.Д. Сидоренка, С.Т. Толмачова, В.А. Трегубова, П.Й. Федоренка та ін.).

Експозицію Музею історії університету прикрашають мистецькі твори відомих у Кривому Розі скульпторів (О. Васякіна, А. Ярошенка), художників (Д. Грибка, С. Агієнка).

Музей є центром наукових досліджень з історичного краєзнавства, що відображено у численних публікаціях як науковців, так і студентів ДВНЗ «КНУ». Відвідування нашого музею входить до Програми архівно-музейної практики студентів історичного факультету Криворізького педагогічного інституту. Музей відвідують іноземні делегації (у поточному році – з Франції, США), студенти з різних міст України (у поточному році – з Дніпропетровська, Дніпродзержинська, Жовтих Вод), а також криворізькі школярі. Зустрічаючи 90-літній ювілей університету, співробітники музею історії зберігають накопичений попередниками потенціал і сповнені надії на подальші успіхи у проведенні краєзнавчих досліджень.

Напередодні святкування свого ювілею університет перетворився на потужний заклад, у якому об’єдналися чотири державні вищі навчальні заклади Кривого Рогу та два провідні науково-дослідні інститути, розташовані у місті. На сьогоднішній день ДВНЗ «Криворізький національний університет» є найбільшим навчальним і науково-дослідницьким центром регіону.

Ювілейний рік спонукав до поглиблення краєзнавчих пошуків, адже сторінки історії університету сповнені білих плям. Дискусійною є навіть дата заснування нашого закладу: рішення про його відкриття впродовж 1921-1922 років приймалося кілька разів, призначалася комісія, що мусила, однак не забезпечила початок його роботи, невідразу була визначена і кандидатура першого директора В.І. Жигаловського, який згодом став фундатором технікуму, засновником вищої гірничої освіти на Криворіжжі.

Надзвичайно заплутаним є міжвоєнний період історії ДВНЗ «КНУ», що потребує грунтовного дослідження статусного зростання, структурних перетворень, персоналій ректорату університету тощо. У цьому напрямку автором вже розпочато пошуково-дослідницьку роботу, що знайшла відображення у нижчезазначених публікаціях [1]. До наукових студій залучено й студентську молодь [2]. Досліджуючи складний 90-літній шлях розвитку університету, ми переконалися, що найціннішим капіталом нашого закладу в усі часи залишалися його люди. Тож, пріоритетним напрямком краєзнавчих розвідок є відновлення персоналій. Готуючись до святкування ювілею, працівники університету збирають матеріали для відкриття «Галереї видатних випускників», фігурантами якої стануть нині діючі вихованці Криворізького національного університету, що стали успішними у різних сферах життя сучасної України.



Джерела і література:
1. ALMA MATER. Віхи історії Криворізького технічного університету (1922-2007)/ [упоряд. Л.В. Дояр]. – Кр. Ріг: Видавничий центр КТУ, 2007; Дояр Л.В. Випускник Катеринославського гірничого інституту – засновник вищої гірничої освіти у Кривому Розі// Історія і культура Придніпров’я: Невідомі та маловідомі сторінки: Науковий щорічник. Вип. 8. – Дн-ськ: НГУ, 2011; її ж Засновник і перший директор КВРТ// Гірничий інженер. – 2011. – № 1-2(1480-1481); її ж Костюков Олександр Олексійович – директор Криворізького гірно-рудного інституту (1932-1933 рр)// Гірничий інженер. – 2011. – № 4(1483) та ін.

2. Луговий В. Криворізьке гірництво напередодні фашистської окупації (22 червня – 14 серпня 1941 року)// Війна в історичній та індивідуальній пам’яті. Матеріали Всеукраїнської наукової конференції (Кривий Ріг, 22 квітня 2011 р.). – Кривий Ріг: Видавничий дім, 2011. – С. 67-68; Радченко Б. Фашистська навала: залізна відсіч криворіжців// Там само. – С. 89-90; Кузнєцов О. Криворізький національний університет: віхи історії (90-літньому ювілею присвячується)// Гуманістичні цінності світових цивілізацій і проблеми сучасного світу: Збірник студентських наукових праць. Вип. 6. – Кривий Ріг, 2012. – С. 207-211 та ін.



Дослідницький ресурс Музею історії

Криворізького національного університета

(з авторського виступу на Міжнародній науковій конференції

(Москва, РДГУ, 2012 р.))
Джерелознавчі дослідження у музеях є традиційним напрямком світової та вітчизняної історичної науки. Великі музеї (наприклад, Ермітаж, Московський Кремль, Лувр) стали поважними центрами наукової думки і сучасних історичних знань.

На цьому міцному тлі музеї історії навчальних закладів, звісно ж, виглядають невиразно. Між тим, дослідницький потенціал багатьох із них достатньо вагомий. Саме такої оцінки заслуговує музей історії Криворізького гірничорудного інститута, в подальшому Криворізького технічного університета (сучасна назва ВНЗа – Криворізький національний університет). Відкритий 4 жовтня 1972 року на честь 50-річчя заснування навчального закладу, музей став вмістилищем славетних традицій університета, літописної історії професорсько-викладацького і студентського колективів.

Готуючись до ювілейної дати – у 2012 році університету виповнюється 90 років – музей історії, його архівні фонди залучені до виконання кількох науково-пошукових проектів: написанню історії професури КГРІ-КТУ-КНУ, історії ректорату ВНЗа, складанню кафедральних літописів. Важливим напрямком дослідницької роботи музея є увіковічнення пам’яті учасників Великої Вітчизняної війни, що пішли на поле битви безпосередньо з навчальних аудиторій: викладачів, співробітників, студентів.

Музейно-архівний ресурс університета активно використовується для организації науково-дослідницької роботи студентів. Зокрема, кафедра історії та українознавства впродовж кількох останніх років реалізує у студентському середовищі проект «Збери і збережи родинні реліквії часів Великої Вітчизняної війни». У процесі здійснення цього проекту було проведено декілька науково-практичних конференцій, на яких були оприлюднені зібрані студентами спогади своїх близьких і далеких родичів – учасників бойових дій, партизанського руху і підпілля, працівників тилу, людей, вивезених на каторжні роботи до нацистської Німеччини та громадян, що пережили усі тяготи фашистської окупації. Окрім родинних спогадів, які, безумовно, домінували, студенти досліджували історію Криворізького гірничорудного інституту часів Великої Вітчизняної війни, розповідали про студента КГРІ – Героя Радянського Союзу Юрія Должанського, орденоносних викладачів, співробітників, студентів, що загинули смертю хоробрих і тих, кому пощастило повернутися із пекла війни у мирне життя, про діяльність ВНЗа у м. Нижній Тагіл, куди був евакуйований Криворізький гірничорудний інститут у серпні 1941 року.

Матеріали цих конференцій видавалися впродовж 2004-2011 рр. [1] і були високо оцінені керівником відділу Другої світової війни НАН України професором О.Є. Лисенком, який назвав вивчення родинних споминів перспективним напрямком у дослідженні історії повсякденності.

Широкою трибуною для аналізу експозиційних і архівних фондів музея історії КГРІ-КТУ-КНУ стала університетська газета «Гірничий інженер» [сучасна назва видання «Університетські новини» – Л.Д.], у якій сторінкам славетного минулого відведені перші полоси. Газета поклала початок історіографії ключових персоналій ВНЗа: зокрема, першого директора Криворізького вечірнього робітничого технікума Всеволода Інокентійовича Жигаловського, першого директора поновленого КГРІ Миколи Климентійовича Правицького та ін.

Використовуючи архіви КГРІ, а згодом його музейні фонди, колектив ВНЗа підготував і видав кілька нарисів історії університета до ювілейних дат [2]. Спираючись на музейно-архівний арсенал, до 125-річчя від початку промислового видобутку залізних руд на Криворіжжі було видано колективну монографію «Криворізький ззалізорудний басейн» [3].

Музейні фонди університету опрацьовували журналіст міської газети «Червоний гірник» В. Бухтіяров, співробітник міського краєзнавчого музею О. Мельник та ін [4].

На сучасному етапі музей історії КГРІ – КТУ – КНУ помітно посилив свої позиції як важлива складова науково-пошукової роботи і як визначальна ланка навчально-виховного процесу.
Джерела і література:
1. Війна у пам’яті поколінь. – Кривий Ріг: Мінерал, 2004. – 82 с.; Війна 1941-1945 рр.: події, оцінки, спомини. – Кривий Ріг: Мінерал, 2005. – 180 с.; Війна у пам’яті поколінь. Вип. ІІ. – Кривий Ріг: Видавничий центр КТУ, 2010. – 178 с.; Війна в історичній та індивідуальній пам’яті. – Кривий Ріг: Видавничий дім, 2011. – 168 с.

2. Стариков Н.И. Криворожский горнорудный институт (исторический очерк). – Кривой Рог, 1957. – 15 с.; Криворожский ордена Трудового Красного Знамени горнорудный институт. – Днепропетровск: Облполиграфиздат, 1982. – 16 с.; Криворожский ордена Трудового Красного Знамени горнорудный институт. – Днепропетровск: Облполиграфиздат, 1987. – 16 с.; Криворізький ордена Трудового Червоного Прапора гірничорудний інститут. – Київ: Час, 1991. – 48 с.; Криворожский горнорудный институт. Краткий исторический очерк (1922-1992). – Москва: Недра, 1992. – 208 с.; Криворізький технічний університет. Короткий історичний нарис (1922-1997). – Кривий Ріг: Мінерал, 1997. – 117 с.; Криворізький технічний університет (короткі нариси). – Кривий Ріг: Мінерал, 2002. – 126 с.; Криворізький технічний університет. 85 років. – Кривий Ріг: Видавничий центр КТУ, 2007. – 140 с.

3. Криворізький залізорудний басейн. До 125-річчя з початку промислового видобутку залізних руд. – Кривий Ріг: Видавничий центр КТУ, 2006. – 583 с.

4. Енциклопедія Криворіжжя у 2-х т. – Кривий Ріг: Явва, 2004-2005; Історична енциклопедія Криворіжжя у 2-х т. – Кривий Ріг: Видавничий дім, 2007-2010.



Розділ 2. Розвідки з історії Криворізького національного університету


Від технікуму до університету: аналіз і хронологія злету
Державний вищий навчальний заклад «Криворізький національний університет» є провідним навчальним і науково-дослідним закладом Кривого Рогу. Університет і місто, фактично, є ровесниками: коли 26 лютого 1919 року Кривий Ріг отримав статус міста, логічним продовженням цього адміністративно-територіального вивищення стало заснування профільного до потреб регіону навчального закладу. Історія його становлення тісно пов’язана з історією країни. Варто пригадати хоча б той зворушливий факт, що Криворізький технікум 1-го ступеню був утворений у рік заснування СРСР. Ровесники за віком – величезна країна, що займала 1/6 поверхні земної кулі, і навчальний заклад у місті районного масштабу – дорослішали одночасно! І, якщо країна-гігант у 1991 р. пішла у небуття, то Криворізький гірничорудний інститут не тільки вижив, але й набув нового академічного статусу.

Заснування технікуму у Кривому Розі у 1922 р. відповідало тогочасним соціально-економічним запитам. Це був час гігантських зрушень в господарстві, карколомних перетворень у культурі і побуті, болючих духовних трансформацій. Більшовицька влада прагнула якомога швидше подолати віковічне відставання колишньої Російської імперії від Європи. ВКП(б) проголосила курс на форсовану індустріалізацію. Криворізькому залізорудному басейну у цій індустріалізації відводилася ключова роль. Адже багатющий на копалини край ще у дореволюційні часи порівнювали з Клондайком: російський журналіст Володимир Гіляровський наприкінці 19-го століття написав оповідання «Залізна лихоманка», у якому пророкував Кривбасу видатне майбутнє. Прогнози Гіляровського дійсно збулися. Однак, поступальний розвиток басейну був перерваний роками лихоліть: Перша світова війна, революції, навала інтервентів, громадянська війна вщент зруйнували і спустошили Кривбас. У 1921 році на Криворіжжі залишилося усього 10 (!) техніків і гірничих інженерів. Ясна річ, що з таким кадровим потенціалом відбудувати Кривбас, а тим більше провести у ньому форсовану індустріалізацію, було б неможливо. Тож, ідея утворення Криворізького робітничого технікуму була своєчасною. Катеринославський гірничий інститут, що тривалий час був «кузнею кадрів» для Кривбасу, з новими кадровими потребами впоратися вже не міг.

Слід зазначити, що впродовж 1920-х рр. у Радянській Україні діяла власна, відмінна від російської, система освіти, згідно з якою, технікум перебував у ланці вищої освіти [аналогічна структура вищої освіти діє і у незалежній Україні – Л.Д.] Згодом, з наполягання Н.М. Крупської – адепта дореволюційної структури освіти – освітянська українська автономія була зруйнована, натомість затвердилася загальносоюзна уніфікована система. Тож, перетворення Криворізького технікуму у листопаді 1929 року на Криворізький вечірній робітничий інститут відповідало більшовицькій програмі розбудови народної освіти. В інститутському статусі наш заклад прожив більшу частину свого славного життя: 65 років (з 1929 по 1994 рр.) – це вік заслуженого пенсіонера. Між тим, освітянські тенденції незалежної України повернули КГРІ молодість і енергію: 12 грудня 1994 р. з ініціативи тогочасного ректора В.Ф. Бизова на базі КГРІ був утворений КТУ.

Криворізький технічний університет завжди був провідним навчальним закладом нашого міста. Тож, не дивно, що у 2011 р. навколо нього об’єдналися усі інші державні університети, створивши потужну «країну вищої освіти» у Кривому Розі. Сучасний ДВНЗ «Криворізький національний університет» за віком ще немовля. Тож, побажаємо йому щасливої і довгої дороги у житті!

Хронологічно історія становлення університету виглядає так [1, 2]:

- 2 квітня 1921 р. Головпрофосвіта УСРР прийняла рішення про відкриття у Кривому Розі вечірнього робітничого технікуму;

- у березні 1922 р. Катеринославський губернський відділ профосвіти прийняв постанову про відкриття технікума у Кривому Розі не пізніше 1 квітня 1922 р.;

- 7 липня 1922 р. на місці організації технікума – залізничній станції Вечірній Кут, що на руднику Жовтневої революції – була проведена нарада Катеринославської губпрофосвіти, на якій було прийнято рішення про відкриття технікуму 1 вересня 1922 р. Цього ж дня завідувачем новоствореного закладу був призначений В.І. Жигаловський;

- 16 серпня 1922 р. Катеринославська губпрофосвіта надіслала завідувачу Жигаловському В.І. розпорядження про відкриття 2-річних підготовчих курсів, тобто технікуму 1-го ступеню;

- 4 жовтня 1922 року у приміщенні 7- річної школи на станції Вечірній Кут розпочав роботу технікум 1-го ступеню;

- у квітні 1923 р. розпорядженням Катеринославської губпрофосвіти на базі Криворізького технікума 1-го ступеню був утворений Криворізький вечірній робітничий технікум (КВРТ);

- у 1924 р. у КВРТ через брак викладачів були закриті механічне та електротехнічне відділення, після чого технікум отримав назву КВГТ (Криворізький вечірній гірничий технікум);

- 28 листопада 1929 р. Колегія Наркомосу УСРР прийняла рішення про перетворення технікума у вечірній робітничий інститут (КВРІ);

- на початку 1930-х рр. інститут кілька разів змінював назву: деякий час називався гірничим, потім залізорудним, згодом гірно-рудним [правопис відповідно до оригіналу – Л.Д.], навіть носив ім’я більшовика Серго Орджонікідзе. Однак, остаточною, що закріпилася на довгі роки, стала назва Криворізький гірничорудний інститут (КГРІ);

- у серпні 1936 р. КГРІ зазнав репресій: спочатку його ліквідували як заклад, а у жовтні цього ж року перетворили на філіал Дніпропетровського гірничого інституту;

- у вересні 1938 р. КГРІ поновили у правах самостійного навчального закладу;

- у роки Великої Вітчизняної війни, перебуваючи в евакуації КГРІ з 20 вересня 1941 р. по серпень 1944 р працював у місті Нижній Тагіл у приміщенні місцевого металургійного технікуму;

- 22 жовтня 1944 р. КГРІ поновив заняття для студентів у рідному місті: відтепер розпочався період потужного розвитку закладу;

- у жовтні 1969 р. науковці КГРІ відкривали «Дні науки вузів СРСР» на найвищому науковому форумі Радянського Союзу – Виставці досягнень народного господарства у Москві. КГРІ був нагороджений Великою Золотою медаллю та Дипломом Пошани 1-го ступеня;

- у жовтні 1972 р. Президія Верховної Ради СРСР нагородила КГРІ орденом Трудового Червоного Прапора;

- у 1977 р. КГРІ був нагороджений Грамотою Міністерства вищої і середньої освіти УРСР;

- у 1982 р. КГРІ був нагороджений Почесною грамотою Президії Верховної Ради УРСР;

- у 1983 р. КГРІ був занесений на обласну Дошку Пошани;

- у 1985 р. Вчена рада інституту отримала право на проведення захисту докторських дисертацій;

- 20 червня 1991 р. КГРІ став складовою Академії гірничих наук (АГН) України;

- 12 грудня 1994 р. на базі КГРІ був утворений Криворізький технічний університет (КТУ);

- 21 березня 2011 р. Постановою Кабінету Міністрів України відбулося об’єднання провідних державних вищих навчальних закладів м. Кривого Рогу у єдиний університет;

- 24 травня 2011 р. Указом Президента України В.Ф. Януковича новоутвореному університету було присвоєно звання «національний»;

- 1 грудня 2011 р. розпочав роботу ДВНЗ «Криворізький національний університет».




Поділіться з Вашими друзьями:
  1   2   3   4   5   6   7   8   9   10




База даних захищена авторським правом ©www.uchika.in.ua 2020
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка