| Інформаційно-методичний кабінет
Хмельницького міського управління освіти
Методичний кабінет Хмельницького ліцею №17
УРОК З ХУДОЖНЬОЇ КУЛЬТУРИ
9 клас
Вчитель: Джуглій Л.С.
2012
СЛАЙД ТЕМА: «Наш веселий ярмарок»
Лялька - оберіг
(декоративно – ужиткове мистецтво)
СЛАЙД МЕТА: визначити роль декоративно-ужиткового мистецтва в житті людини; вчитися характеризувати художньо – образний зміст народних творів; вчитися формулювати власні враження під час спілкування з творами народного мистецтва; познайомити із історією виготовлення ляльки – оберегу; формувати пізнавальну активність, повагу, любов до культури рідного краю, до мистецьких добутків народних майстрів, розвивати здатність давати естетичну оцінку художнім творам; виховувати духовність, інтерес та любов до мистецтва.
ОБЛАДНАННЯ: наочний матеріал, ілюстративний та роздатковий матеріал, фрагменти слайд – шоу.
ТИП УРОКУ: урок засвоєння нових знань, практичних умінь і навичок.
СЛАЙД ЕПІГРАФ: Витвори народного мистецтва визначні передусім своєю доцільністю. Вони дають наочне уявлення про те, що люди, які їх створили, користувалися ними, відчували в усьому міру прекрасного.
Іван Лямін
ХІД УРОКУ
І. ОРГАНІЗАЦІЯ ПІЗНАВАЛЬНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ УЧНІВ
Сьогодні на уроці ми узагальнимо знання з різновидів декоративного мистецтва і презентуємо свої уміння відтворювати за допомогою тканини український оберіг.
ІІ. МОТИВАЦІЙНИЙ АСПЕКТ
Протягом життя людину оточує безліч корисних і потрібних їй речей. Річ несе в собі величезний заряд історичних, культурних, притаманних лише певній особистості реалій. Речі живуть, радіють, плачуть, вдивляються одне в другого як люди. Вони, ніби природні знаки людського життя, втілені у грудку глини чи у вишитій скатертині.
ІІІ. АКТУАЛІЗАЦІЯ ОПОРНИХ ЗНАНЬ
Про що говорить назва «декоративно-ужиткове мистецтво»? (фр. слово декор – прикраса, а ужиткове – практична цінність речей) ( Декоративно-ужиткове мистецтво — один із видів художньої діяльності, твори якого поєднують естетичні та практичні якості.)
Що ви знаєте про ляльку-оберіг?
ІV.ВИВЧЕННЯ НОВОГО МАТЕРІАЛУ
«Запрошуємо на ярмарок!»
Слово вчителя
Життя наших предків було нелегким і водночас романтичним. Багато випало на їх руки й долю роботи — тяжкої, одноманітної. Але сірі будні скрашувалися ярмарки, що неодмінно приносили пісню і жарт, хороший настрій і надії. На ярмарку можна було продати результати своєї праці, придбати необхідний реманент, побутові речі, худобу. Саме тут могли оцінити і вашу майстерність, саме тут люди вчилися спілкуватися, торгувати, саме тут дізнавалися про новини, знайомилися, пізнавали нове.
Тому сьогодні на зустріч зі світом народної майстерності – на веселий ярмарок – ми запросили знавців декоративно-ужиткового мистецтва.
Виступи учнів
Учень. На ярмарку нашім веселім, багатім
Є чим дивуватись і є що придбати.
Учень. Тут щедрі дарунки для вашого дому,
Тут пісня і жарти — усім в нагороду.
Учень. Тут речі умільців ні з чим незрівнянні,
Барвисті стрічки, рушники вишивані.
Учень. Полив'яний посуд — тарелі, горнятка,
Сопілки — хлоп'яткам, намисто — дівчаткам.
Учень. Мерщій-бо на ярмарок всі поспішайте,
Купуйте, милуйтесь, танцюйте і грайте!
СЛАЙД В Україні сформувалося багато напрямів народного декоративно-ужиткового мистецтва, з якими ми сьогодні познайомимось
Слухайте уважно, тому що після кожного повідомлення ви будете відповідати на запитання.
Учнівська презентація
СЛАЙД
1.Вишиті сорочки, рушники, скатертини - справжні художні твори народних майстринь. Їхня майстерність оспівана в народних піснях, казках, легендах, прислів’ях: «Хата без рушника, що сім’я без дітей».
Історія вишивки дуже давня. Перші згадки про вишивку належать до доби палеоліту. А про вишивку на білій сорочці українців є звістки 11-12 ст. візантійських письменників. Ще в 11 ст. на Русі існувала перша вишивальна школа, організована сестрою Володимира Мономаха Ганною, де дівчата вчилися гаптувати золотом і сріблом. У 16-18 ст. центрами вишивання були Качанівка на Чернігівщині, Григорівка на Київщині, Велика Бурімка на Черкащині та інші. Вишивали у кожному селі, монастирях, дворянському, купецькому середовищі.
Основною функцією вишивки є оздоблення одягу та тканини (рушники, скатерті, простині, наволочки для подушок). Також це мистецтво мало ритуальне значення – використовувались символи-обереги. Найпопулярнішим було оздоблення сорочок, зокрема рукавів, горловин, пазух, манжетів.
Основним матеріалом для вишивання були вовна, льон, конопля.
Однією з найпопулярніших технік є вишивання хрестиком та гладдю.
Кожен регіон України має свої особливості виконання вишиваних творів, їх композиційної побудови, використання технік та кольорової гами.
СЛАЙД
2. Пи́санка — яйце декороване з традиційними символами, які намальовані за допомогою воску й барвників. Як правило, використовується круто зварене яйце.
Цей вид народного мистецтва поширений у багатьох народів світу. З писанками і фарбованими яйцями (крашанками) пов'язано безліч легенд, повір'їв, переказів, звичаїв, традицій, обрядів, які виникли ще в язичеську добу, видозмінювалися, а з прийняттям християнства набули нової якості — пов'язаної з дійством освячення паски під час найголовнішого християнського свята — Великодня. Звідси і їхня назва — «великодні яйця».
В уявленнях багатьох народів яйце втілювало джерело життя і всього всесвіту. У стародавніх персів, індіанців, візантійців, а також у древніх греків та римлян вважалося, що всесвіт виник з яйця. Стародавні індо-іранські легенди також це підтверджують. Предки слов'ян називали розписані яєчка «красними яєчками».
Давніми художниками використовувались саморобні фарби, які виготовлялись з кори та плодів дерев, трав і квітів. Природні фарби не дуже тривкі, з часом вицвітають. А щоб побачити, якими були древні писанки спочатку користуються мікроскопом: у порах шкаралупи зберігається початковий колір.
Існує чотири види розписаних яєць — крапанка, дряпанка, крашанка та писанка. Кожен із цих видів має свою систему розпису.
Єдиний у світі музей писанки збудовано в місті Коломия. Частиною музею є пам'ятник писанці, висота якого сягає 13,5 метрів.
СЛАЙД
Гончарство — виготовлення з опаленої гончарної глини різноманітних виробів, зокрема посуду, кахлів, іграшок тощо.
Це досить стародавнє ремесло виникло в епоху неоліту, а згодом стало різновидом народного мистецтва. Глина є пластичною під час формування і досить твердою після випалу (близько 900°). Має широкий спектр природних барв — від білої, кремової, охристої до червоної, коричневої і темно-сірої. Чарівного ефекту гончарним виробам надають керамічні фарби, виготовлені з кольорової глини (ангоби), а також прозорі та декоративні поливи (глазурі).
Первісні гончарі формували вироби вручну, обліплюючи кошичок, камінь, дерев'яну форму скибками глиняної маси завтовшки в палець або обкручуючи за спіраллю стрічку глини, поступово зліплюючи і вивершуючи конусоподібну посудину з гострим дном. Посуд виходив товстостінний, з порушенням округлості та силуету форми. Однак ця примітивна стародавня техніка витримала конкуренцію з гончарним кругом і була добре відома слов'янам.
Винахід гончарного круга (IV тис. до н. є.), спочатку ручного й повільнообертового, а у середньовіччі швидкісного, з ножним приводом, став переворотом у розвитку гончарного ремесла. Техніка точення на крузі давала змогу не лише збільшити випуск продукції, а й поліпшити її художній рівень. Посуд, виготовлений на крузі, досить легкий, тонкостінний, з гармонійно-симетричними обрисами форми, чіткими орнаментальними смугами, лініями тощо.
СЛАЙД
4. Худо́жня обро́бка деревини́ — найдавніший вид декоративно-ужиткового мистецтва, виготовлення оригінальних виробів з дерева різноманітного функціонального призначення.
За формотворчими техніками художнє деревообробництво поділяється на відповідні галузі: бондарство, деревообробне токарство, столярство та декоративне різьблення.
Деревина з давніх часів була улюбленим і цінним матеріалом. Вона міцна й пружна, має невелику питому вагу. Барвники, оліфа й лаки надійно захищають дерев'яні вироби від води і водночас посилюють декоративне звучання текстури.
Техніка обробки дерева була доволі різноманітна: видовбування, вирізування, розпис, випалювання тощо. Одна з найдавніших технік — видовбування — використовувалася для виготовлення побутових речей: посуду, корит, човнів.
Глибоке розуміння й знання властивостей деревини та інших матеріалів в усі часи залишалися незмінною основою народного мистецтва.
СЛАЙД
5.Художнє ткацтво – ручне або машинне виготовлення тканин на ткацькому верстаті шляхом переплетення взаємно перпендикулярних текстильних ниток.
Воно виникло ще в період первіснообщинного ладу і представляє собою тканини, з яких люди шили одяг. Згодом виникла потреба і утеплити своє житло. В цей період виникли килими. Вони були виконані найстарішою ткацькою технікою-килимовою і прикрашені простим геометричним орнаментом. Згодом стали виготовляти складні килими – наприклад, ворсові з рослинним орнаментом. А в ХVIII столітті килимарство набуло вже великого поширення на Україні.
Крім народних килимів у ХVIII столітті побутували так звані панські килими та гобелени. Панські килими мали своєрідне оздоблення з помітним впливом тогочасних мистецьких стилів бароко, рококо, класицизм. Їх характеризують малюнки з натуралістичним трактуванням квітів, овочів, плодів.
Матеріали і техніка ткацтва були підпорядковані основному – найкраще виявляти малюнок, проробити найменші нюанси всіх деталей композиції. Гобеленова техніка давала змогу відтворювати людські постаті, обличчя, досягаючи об’ємності і пластичності.
Однією з перших майстринь, які ткали гобелени була Наталя Вовк. Вона була надзвичайно талановитою килимарницею. Її килими у 1913 році на Петербурзькій кустарній виставці здобули Золоту медаль.
СЛАЙД
6.Художнє плетіння – виготовлення виробів з еластичних матеріалів (ниток, соломи, лози, очерету та інших рослин).
Поділіться з Вашими друзьями: |